ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДЛАБУ́ЗНИТИСЯ, нюся, нишся. док.
1. Те саме, що підлещуватися. Останні слова вона вимовила з деякою іронією, бо недолюблювала цього.. лицемірного молодого чоловіка, який уміє, якщо це йому вигідно, підлабузнюватись навіть до тих, кого зневажає (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 15); Багатий швидше наперед виступає, щоб собі попереду поспішитись та до пана підлабузнитися (Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 60); Юрко все запобігав ласки в батька та в матері, та підлабузнювавсь до їх (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288).
2. розм. Підлещуючись, загравати з ким-небудь, залицятися до когось. Підлабузнивсь до Горлиці Горобець, Наче справді запорозький молодець: «Ой, послухай, голубонько, не журись, Ти на мене, молодчика, подивись!» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 52).