ПІДЛО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
підломити. * У порівняннях. Як підломлена, впала вона на ще
тепле тільце, пригортаючи його до себе і осипаючи
божевільними поцілунками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957,
452);
// у знач. прикм. Шубіна з посмішкою
відповіла й негайно ж мусила була підхопити підломлене
тіло громадянина Франції й обережно посадовити
просто на землю коло шлагбаума (Юрій Яновський, II,
1954, 52).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 452.