Словник української мови

ПІДЛО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підломити.  * У порівняннях. Як підломлена, впала вона на ще тепле тільце, пригортаючи його до себе і осипаючи божевільними поцілунками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 452);
//  у знач. прикм. Шубіна з посмішкою відповіла й негайно ж мусила була підхопити підломлене тіло громадянина Франції й обережно посадовити просто на землю коло шлагбаума (Юрій Яновський, II, 1954, 52).