в означеннях
Тлумачення, значення слова «підлий»:

ПІДЛИЙ, а, е.

1. Який викликає осуд. Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ (Олесь Гончар, III, 1959, 237); Підлий вчинок;
//  Схильний до негідного вчинку, здатний на такий вчинок. Начальником поліції він став з першого ж дня фашистської навали і з першого ж дня почав наганяти жах на весь район. Від руки цього підлого виконавця фашистських наказів загинули десятки людей (Олександр Довженко, I, 1958, 297); У противагу куркульській молоді — розбещеній, підлій, боягузливій, жорстокій, Головко малює постаті дітей бідноти в привабливих і теплих тонах (Історія української літератури, II, 1956, 435);
//  у знач. ім. підлий, лого, чол., зневажл. Той, хто своїми вчинками викликає осуд. Мухи сідають на ранах, Пчоли [бджоли] на квітках пахучих; Добрий все бачить лиш добре, Підлий лиш підле у других (Іван Франко, XI, 1952, 76);
//  Уживається як лайливе слово. — А хто своїх бісових вилупків натравляв кидатись груддям? Скалічити ж дитину можна: печінки одбити, око вибити... Підлі, не знаєте? (Панас Мирний, IV, 1955, 81);
//  у знач. ім. підле, лого, сер. Те, що викликає осуд, негативне ставлення. Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 53).

2. розм. Дуже поганий; препоганий. Взагалі — переживаємо підлі часи. Суспільність забита, залякана, втомлена (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 313); [Професор:] Надзвичайно підла погода. Вдень було ясно, а тепер дощ і сніг (Іван Кочерга, II, 1956, 43).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 450.

Коментарі (0)