ПІДМАНТА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Мантачити косу повторно або додатково. — Стривай-но, — кажу, — ось підмантачу, то знатимеш, як зі мною жартувати... Направив я косу (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 12).
ПІДМАНТА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Мантачити косу повторно або додатково. — Стривай-но, — кажу, — ось підмантачу, то знатимеш, як зі мною жартувати... Направив я косу (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 454.