ПІДМЕ́ТКА, и, жін. Друга підошва на половину
ступні, яку прикріплюють ззовні на основну підошву
взуття. [Степан:] Ти, мабуть, і справді кручений; я тобі
кажу: послухай.. — не бий ти даремно чобіт, бо тільки
підметки почовгаєш (Марко Кропивницький, I, 1958, 410); Минали дні
в труді без ліку.. Латав чужі він черевики, гвіздки
в підметки забивав (Володимир Сосюра, II, 1958, 435).
♦ [І] У (в) підметки не годитися кому; [І]
підметки не вартий чиєї — своїми якостями стояти нижче
від кого-небудь, не бути вартим когось. — Хіба
тутешні цигани вихоплять десь таке щастя на чотирьох
ногах [коня]?.. — Може, й так, може, наші цигани вашим
і в підметки не годяться (Михайло Стельмах, I, 1962, 497);
— Твій Безрукий і ти разом з ним Павлюкові в
підметки не годитеся... — знизала плечима Таня (Олександр Копиленко, Вибр.,
1953, 50); На ходу (бігу) підметки рвати (зривати) —
сміливо, рішуче й відчайдушно діяти, вміло роблячи
що-небудь. Він.. розповів також і про вдачу майбутніх
комунарів, яких доведеться тут перевиховувати. — Це
такий народ, товариші, що на ходу підметки рвуть
(Іван Микитенко, II, 1957, 400); Не одну пару підметок
стоптати — прожити дуже довго або довго чекати,
добиватися чого-небудь. [Макар:] Ще не одну пару
підметок стопче [Артем], поки дійде до генерала (Олександр Корнійчук,
II, 1955, 132).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 455.