в означеннях
Тлумачення, значення слова «підмічати»:

ПІДМІЧАТИ, аю, аєш, недок., ПІДМІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех., також без додатка.

1. Стежачи за ким-, чим-небудь або виділяючи когось, щось із оточення, виявляти, відкривати щось. В гостинній панійки скрекотять як ті сороки.. Підмічаючи, хто коло якої дівчини залицяється, моторні цокотухи шепочуть одна другій свої думки (Панас Мирний, II, 1954, 99); Люблю дивитися, чим живе вулиця в різні години дня, підмічати цікаві типи людей, з якими доводиться зустрічатися (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 69); [Рябина:] Знаєш, пане писарю, я дещо.. підмітив і хотів тобі сам про се розумне слово сказати (Іван Франко, IX, 1952, 54); А вже найгірша старій печаль, як на Давида гляне. Гострі материні очі, чуйні вуха: то десь уривок слова упав, то десь підмітила, як рухнулась риска на обличчі — і вже в серці материнім тривога (Андрій Головко, II, 1957, 87);
//  Досліджуючи, вивчаючи, спостерігаючи, робити певні узагальнення. Природознавство відкриває нові явища природи і підмічає закономірності, які раніше були заховані від людських очей (Наука і життя, 11, 1963, 22); Наша соціалістична дійсність, окрилюючи радянських письменників, висуває перед нами почесне й відповідальне завдання: підмітити і відобразити у художніх творах процес становлення комуністичного майбутнього, змалювати нашу соціалістичну сучасність, розкрити багатство і красу душі нової людини (Літературна газета, 11.III 1959, 2).

2. тільки док., рідко. Звернути увагу на що-небудь; відзначити (у 2 знач.). [Батура:] Адже люди у вас дуже цікаві... Складні... [Ромашок:] Так, хитрі, дуже хитрі... Це ви вірно підмітили (Олександр Корнійчук, II, 1955, 266).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 457.

Коментарі (0)