ПІДМІТА́ТИСЯ, ається, недок. Пас. до підмітати;
// безос. Я, бачите, перед її приїздом приборку
генеральну затіяв, а то, правду сказати, всі ці дні там і
не підміталося (Вадим Собко, Справа.., 1959, 237).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 457.