Словник української мови

ПІДМОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМОЧИТИ, мочу, мочиш, док., перех. Намочувати трохи, злегка або знизу. Сіро і сутно [сутінно] ставало на острові по заході сонця: всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 296); Василя було легко поранено в плече, кров підмочила гімнастьорку (Юрій Яновський, II, 1954, 100);
//  перен., розм. Уживати алкогольні напої. [Ларивон:] Шкода, що закуска буде насухо. [Єфрем:] Підмочимо! Я привіз пляшку монополії (Марко Кропивницький, IV, 1959, 349).
♦ Підмочити репутацію (авторитет) — негідним вчинком, діями і т. ін. погіршити думку про кого-небудь, заплямувати когось. Історія з капустою сильно підмочила репутацію Миколи Проця (Володимир Бабляк, Вшпн. сад, 1960, 48).