Словник української мови

ПІДМОКА́ТИ, ає, недок., ПІДМО́КНУТИ, не, док. Набиратися, просякати вологою, місцями намокати. Між потоком і дорогою земля підмокала. Ми ходили поміж кущами і вільхами, шукаючи якогось місточка чи кладки (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 15); — Ось тобі перша новина — в'язка книжок, Олексій Федотович передав персонально. Трошечки підмокли... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 83);
//  у сполуч. із сл. очі, перен. Наповнюватися, наливатися сльозами. [Забрамський:] Здрастуйте, Зоя. Чого це ви така розстроєна? Що з вами? І очі нібито підмокли (Іван Кочерга, II, 1956, 143).