ПІДМОРГНУТИ, ну, неш, док., кому, до кого і без додатка. Однокр. до підморгувати. Підморгнув [Чугайстир] до Івана лукавим оком і обізвався: — Може б ти трошки пішов зо мною у танець? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348); — Найперше робота отака, як ваша, лишав слід, — мовив розважно професор. — Мотай на вус, Кузьмо, — підморгнув до хлопця Левко Іванович (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 274).