ПІДМО́ВНИК, а, чол. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін.
ПІДМО́ВНИК, а, чол. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 458.