ПІДНІМАТИ і ПІДІЙМАТИ, аю, аєш, недок., ПІДНЯТИ, німу, німеш і ПІДІЙНЯТИ, ійму, іймеш; мин. ч. підняв і підійняв, ла, ло; док., перех.
1. Нахилившись,
брати, підбирати з землі, підлоги, знизу і т. ін. — Ні,
спасибі, я наївся, — тихо відповів мош-Діма,
піднімаючи з долівки перекинутого глечика (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
187); Вбитий у потилицю офіцерською кулею, він тихо
падає. А офіцер піднімає його гвинтівку — і вперед!
(Олександр Довженко, I, 1958, 37); Рука знесилено падає, обручка
котиться додолу. [Д. Жуан (підіймає обручку і
надівав знов на руку Долорес):] Ні, ніколи я не візьму
її (Леся Українка, III, 1952, 373); Я б зірвала той горішок
— Не достану тільки; А він візьме та й підійме
Дівчину до гілки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 133); Крайній
[селянин] підвівся, покректав, підняв з землі шапку
(Панас Мирний, I, 1949, 188);
// Переміщати знизу вгору,
витягаючи з води, з заглибини і т. ін. Дід.. вскакує в човен
і навстоячки їде до затоплених ятерів. Він бережно
підіймає з глибини озера виплетену з дубців посудину
(Михайло Стельмах, I, 1962, 424); Матроси підняли якір (Микола Трублаїні,
Мандр., 1938, 174).
2. Узявши, переміщати (підводити, підносити і т. ін.)
знизу вгору. — Нехай тобі, сину, добро сниться, як ти
злякав мене! — промовила вона, піднімаючи його
вгору, і пригорнула до себе (Панас Мирний, IV, 1955, 290);
Хтось хитромудрий, пристосовуючи танк до мирного
життя.., скинув з нього башту і натомість встановив
звичайний робочий кран, яким під час ремонту
можна піднімати найважчі двигуни... (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 184); Я на гору круту крем'яную Буду камінь
важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду
пісню веселу співать (Леся Українка, I, 1954, 41); Титар,
сивий, аж білий, з довгими вусами, тричі навхрест
підійняв вгору здоровий полив'яний червоний жбан сити,
придержуючи зверху рукою хліб, котрим був накритий
жбан (Нечуй-Левицький, III, 1956, 8);
// Переміщати що-небудь
угору для виконання якоїсь дії. Юнак повстав проти
батька: — Не піду! Не добре діло задумали, батьку!
Батько піднімає рушницю. Секунда, і станеться
злочин (Олександр Довженко, I, 1957, 117); Старий, побачивши Свирида
і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає
палицю і огріває нею Тимофія по плечі (Михайло Стельмах, II, 1962,
29); Молдувани обурились. Хто має право рубати їх
виноградники? Та вони на шматки розірвуть першого,
що підніме сокиру над кущем (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194);
Гуро підняв пістолет і випустив кілька куль у
хижака (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 216);
// Відривати від
землі, переборюючи силу тяжіння. Таку колодку удвох із
завмагом піднімали! (Остап Вишня, I, 1956, 322); Еней..
Насилу щит підняв чудесний, Не легкий був презент
небесний (Іван Котляревський, I, 1952, 212); Хто жне, хто перевесла
крутить, хто зв'язує, а хто носить снопи, та такі, що
здоровому чоловікові більш двох не можна і підняти
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 147); — Як оце який запорожець
провиниться, то Палій і дає йому свою шаблю нести,
так той, бідний, аж стогне — не підніме нести (Данило Мордовець,
I, 1958, 98); [Зачепиха:] Може б я тобі що
помогла? [Одарка:] Отакої вигадайте! Ви й рогача не
підіймете! (Марко Кропивницький, I, 1958, 102);
// Знімаючи що-небудь
із чогось, переміщати вгору, вбік і т. ін. Отаман
підняв циновку з одного шаплика, де було повно
річкової і морської риби, подавав вербівцям ножі і вони
почали зшкрібать луску з риби (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222);
Вітаючись, він ґречно, але без запобігливості, підняв
фетровий капелюх (Олесь Гончар, III, 1959, 226);
// Бути
спроможним переміщати яку-небудь вагу в повітрі.
«Ту-104» піднімає в повітря понад 70 пасажирів;
Вранці, перед тим, як рушити на переправу, Хаєцький
зробив ревізію на возах і доповів командирові роти про
наявну кількість мін. Було по боєкомплекту на
кожному возі. — Більше не підіймете? — поцікавився
Кармазин (Олесь Гончар, III, 1959, 312);
// рідко. Керувати
рухом чого-небудь угору; сприяти переміщенню чогось
у просторі. — Хотілось би й нам, як Сіробабі,
штурмувати плодожерку та бур'яни, а
доводиться замість того важкі бомбардувальники
піднімати в небо. І піднімаємо, бо треба (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 74); Словами промовляла [Ярославна]: «..Нащо
ханові стріли хапаєш [вітре], На легкому крилі
підіймаєш, В військо мого князя пускаєш?» (Панас Мирний, V,
1955, 275); Христина.. лунко вдарила в долоні.
Ворона.. невдоволено каркнула і тільки тоді скікнула,
неохоче підіймаючи на чорних крилах своє важке
попелясте тіло (Михайло Стельмах, I, 1962, 525);
// тільки док.,
перен., розм. Бути спроможним справитися з чим-небудь,
здійснити і т. ін. щось. — Та що се ви — подуріли?
Таку силу поля тринадцятьма душами підняти? (Панас Мирний,
IV, 1955, 242); [Дудар:] Плануйте так, щоб не
по формулі тільки, а мозком і серцем беріть. Бо оту
всю суму район мусить хоч там що, а підняти (Іван Микитенко,
I, 1957, 51).
♦ Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) зброю
(меч, сокиру і т. ін.) — починати воювати, виступати
проти кого-небудь зі зброєю в руках або
намірюватися вбити когось. Поклялися Бела і Данило не
піднімати зброї один проти одного (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 557); Хто тільки вмів сокиру підняти, всі до
Залізняка (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 15); Вітер у діброві,
по ярах тумани, б'ються з ворогами славні партизани.
Там під небом чорним брат, сестра і мати підняли на
ката грізні автомати (Володимир Сосюра, II, 1958, 244); [Флегон:]
Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка, II, 1951,
434); Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) келих
(келех, кухоль, чарку і т. ін.) за кого — що —
пропонувати випити, виголошувати тост. В день, коли славний
народ України Свому комсомолу справля іменини, —
Я теж над простором святкового столу Бокал підіймаю
за цвіт комсомолу! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 27); Піднімем
келехи! За все, що пережито, За наші лози, яблуні і
жито, За нашу дружбу вип'ємо вина! (Любомир Дмитерко,
Вітчизна, 1948, 125); — Високоповажане добродійство! Прошу
підняти келехи за вельмишановного Олександра
Максимовича (Михайло Стельмах, I, 1962, 332); Піднімати
(підіймати, підняти, підійняти) прапор (стяг, знамено і т. ін.)
див. прапор.
3. Переміщати на вище місце, залишаючи там.
Оброшений потом, обліплений остюками й половою, Гнат
сам після жнив піднімав на свіжовимащене жовтою
глиною горище важкі мішки (Михайло Стельмах, I, 1962, 147);
Жінки-носійки підіймають на голову чемодани
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412); Хлопці підбігають до Брюллова,
підіймають його на руки і несуть з голосним «ура»
до славетної «Помпеї» (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 83);
Вона насилу підняла на плечі важкі відра, аж трохи
застогнала (Нечуй-Левицький, III, 1956, 342);
// Возити угору
ліфтом, підйомником. Традиційний виступ перед
стартом, і ліфт піднімає космонавта-4 на борт корабля
(Радянська Україна, 13.VIII 1962, 2).
Підіймати (піднімати, підняти) до небес див.
небеса; Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) на
ура — кричати «ура» на чию-небудь честь,
прославляти когось. — Привезли ми ту зброю.. в ліс. Ото
радості було! Піднімали мене партизани на ура (Михайло Стельмах,
Щедрий вечір, 1967, 76); Піднімати (підіймати,
підняти, підійняти) на щит [слави] — прославляти,
звеличувати кого-небудь. Переможців його
[соціалістичного змагання] всюди, як то кажуть, піднімуть на
щит слави, заохочуватимуть матеріально (Радянська Україна, 2.IV
1961, 1); Піднімати (підіймати, підняти,
підійняти) престиж (авторитет) — робити кого-, що-небудь
значнішим, вагомішим у чиїхось очах. Марусякові
шкода було втратити попадю. Як там не як, а те, що
він її мав, підіймало його престиж (Гнат Хоткевич, II, 1966,
208); Партії [«лівих» соціалістів-революціонерів,
бундівців та ін.], внаслідок чимраз більшого відходу
робітничих і селянських мас до комунізму, з кожним
днем ослабляються, а не посилюються; ..постійна
угода з ними і визнання їх тим самим партіями
соціальної революції могли б тільки затримати цей відхід,
піднявши їх престиж перед тими групами робітників
і селян, які ще йдуть за ними (КПУ в резолюціях і рішеннях..,
1958, 29); Піднімати (підіймати, підняти, підійняти)
кого у чиїх очах (рідше перед очима) — те саме, що
Підносити (піднести) кого у чиїх очах (рідше перед
очима) (див. підносити). Сердечна допомога, що не
так би могла закінчитись — смерть же поруч ходила, —
піднімає Тимофія у власних очах, наливає радісним
чуттям (Михайло Стельмах, II, 1962, 202); Все це
[низькопоклонство] зразу підняло його перед очима старших,
відкрило йому двері у їх хатах (Панас Мирний, I, 1954, 156).
4. Відкриваючи, відгортаючи, міняти положення
чого-небудь з горизонтального на вертикальне і т. ін.
Шофер замовкає, стоїть, одвернувшись, потім підіймає
капот машини, нахиляється до мотора (Юрій Яновський, I,
1958, 580); Швиденько подався [Охрім] у другий куток,
та, трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку,
витяг з якогось темничка барильце (Марко Вовчок, VI, 1956,
282); Падав тихий сніг, морозило. Степан
мерзлякувато зіщулився, підняв комір (Павло Загребельний, Спека, 1961,
214);
// Переміщати що-небудь вгору, притримуючи,
закріплюючи, щоб не опустилось і т. ін. (звичайно про
частини одягу, запони тощо). Остап охоче піднімає
сорочку й показує збасаманений синій хребет (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 388); Рахім чемно і навіть трохи церемонно
приймав гостей.., супроводив їх до юрти і сам
підіймав перед ними запону (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 352);
Увійшла Балабушиха, стала перед дзеркалом і підняла
з лиця вуаль (Нечуй-Левицький, III, 1956, 214); Тримаючи одну
руку при тілі на животі, він [поранений] другою
підняв сорочку (Олесь Гончар, III, 1959, 149).
5. Підводити, підносити (голову, руку, очі і т. ін.).
Він насторожено глянув на Криворучка, але той не
піднімав голови (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 103); Біднії
невольники У тяжкій турецькій неволі заплакали, гей!
..Угору руки підіймали, Кайданами забряжчали (Українські народні думи.., 1955, 12); Кінь спинається дрижачою ногою з
брудного кювета і важко підіймає свою лебедину шию
(Олесь Гончар, III, 1959, 158); Він трохи скорчився, підняв
плечі й сховав шию й навіть трохи голову в гніздо
з високих гострих комірів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 40);
Батюшка підійняв догори брови й насторожив вуха
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 56); Налякана підійшла Євдоха, аж над
головою підійняла руку, щоб на плече чоловікові
покласти (Олексій Кундзіч, Пов. і опов.., 1951, 39).
♦ Голову піднімати (підіймати, підняти, підійняти)
див. голови; Піднімати (підіймати, підняти, підійняти)
вуха див. вухо; Піднімати (підіймати, підняти,
підійняти) завісу див. завіса 1; Піднімати (підіймати,
підняти, підійняти) [догори] носа — те саме, що Гнути
кирпу (див. кирпа). Від таких розмов батька з
матір'ю Кирилко.. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний, I,
1954, 153); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде,
і тепер і ми підіймемо догори носа (Марко Кропивницький, II, 1958,
200); Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) очі
(погляд, зір і т. ін.) — те саме, що Підносити
(піднести) очі (погляд, зір і т. ін.) (див. підносити). Очей
не піднімаючи, сиділа [Варка], слова не одказуючи на
питання, — сиділа як кам'яна (Марко Вовчок, I, 1955, 175);
Старий Гнат зачиняє ворота, якийсь час дивиться вслід
синам, а потім підіймає зір на розкішне гілля трьох
ясенів (Михайло Стельмах, I, 1962, 70); Максим Назарович
запитливо підняв очі на секретаря (Іван Рябокляч, Золототисячник,
1948, 41); Піднімати (підіймати, підняти,
підійняти) руку див. рука; Піднімати (підіймати, підняти,
підійняти) чоло — відроджуватися. Степи квітчасті
Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Терень Масенко,
Поезії, 1950, 190).
6. Ставлячи, підводячи кого-, що-небудь, надавати
йому нормального, попереднього положення. Міцні
залізні штаби, що держали глуху браму, іржа проїла,
зламалися, брама лежала долі, ніхто її не піднімав,
і в роззявлені завжди ворота видно було, як колись
чистий двір заріс бур'яном (Панас Мирний, IV, 1955, 16);
— Та годі ж, годі, угамуйся! — казала їй Явдоха і
підняла її з долу та й посадила на лавці (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 206); Нарешті прапор підняли. Червона китайка
залопотіла на вітрі і заскакали на ній слова, наче
живі. Земля і воля! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 75); Андрій
кинувся до панночки і підняв її (Олександр Довженко, I, 1958, 246);
// Примушувати кого-небудь вставати, підводитись. На
вулиці небезпечно. Ляжеш.. посеред вулиці — наїде хто,
а хоч не наїде, волосні піднімуть (Панас Мирний, I, 1949,
263); — З домовини слізьми нікого не піднімеш, — тихо
мовив Семен Новак (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 134);
// Будячи когось зі сну, примушувати вставати.
[Сестра Мархва:] Вас серед ночі піднімати з лігва?
(Панас Мирний, V, 1955, 109); Схопився Тугокопилий.. та
мерщій до вікна, чи світає? Чи пора у двір гукати,
сонливих робітничків на вправляння з худобою
підіймати? (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 115); До схід сонця підняв
Гаркуша людей на сінокіс (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 215);
// Лякаючи птаха, звіра, примушувати залишати своє
гніздо, лігво. Бандит [собака] однаково істерично
скавучить, чи то зайця він підіймає, чи то лисицю
(Остап Вишня, II, 1956, 125); Чую — завзялися мої цуцики на
щось, та ще добре так улягають.. «Невже, — думаю, —
звіра якого підняли?» (Гнат Хоткевич, I, 1965, 89).
♦ Піднімати (підняти) на ноги див. нога.
7. Командою, сигналом і т. ін. примушувати
підводитись, рухатись, діяти. — Приймаю командування! За
мною, вперед! — Орлюк піднімав солдатів в атаку
(Олександр Довженко, I, 1958, 306); Кількома короткими наказами,
переданими по радіо, начальник штабу підняв полк
(Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 180);
// на що, до чого і без
додатка. Спонукати до певних вчинків, дій і т. ін.
Піднімає [голова] на труд Свою дружну артіль І веде
на лани (Степан Олійник, Вибр., 1959, 234); Пролетаріат іде до
перемоги. Він піднімає за собою селянство (Ленін, 11,
1970, 149); — Організовуємо народ, підіймаємо його на
боротьбу з німцями (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 30);
Жовтнева революція, будівництво соціалізму
розбудили і підняли до самостійної історичної творчості
відсталі в минулому народи (50 років Жовтневої революції,
1967, 16);
// Підбурювати кого-небудь проти когось або
спонукати до воєнних дій, збройної боротьби. Хто
підіймає рід на рід І племена на племена? Чий бог — це
торг, чий храм — війна? (Максим Рильський, II, 1960, 153);
Підняла [Параска] на мене всю громаду (Нечуй-Левицький, II, 1956,
17); Вже не задовольняли [Довбуша] окремі напади
на панські палаци, фільварки. Хотілося підняти на
багатіїв цілі села (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 223).
8. перен. Звеличувати кого-, що-небудь, діяти на
когось, щось сприятливо; надихати когось. Вона то
опускала свого Юзефа в безодню, то піднімала до неба
(Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 24); Москва людину
вільну піднімає В своїй красі, в оновленім цвіту (Терень Масенко,
Київ. каштани, 1954, 32); Ми незламними будем рости,
як граніт, Підіймати Вітчизну у розквіті літ (Ярослав Шпорта,
Запоріжці, 1952, 79); — Правда, ленінська правда нас
єднає та здружує. Оце і є те нове, що радянську
людину так високо підняло (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 185);
— Бачу й знаю: не пройде багато років, як ви знову
підіймете й звеличите нашу славну Радянську Україну
(Юрій Яновський, I, 1954, 92);
// Викликати в когось
душевне піднесення, роблячи бадьорішим, енергійнішим
і т. ін.; збуджувати. Як заграв він, як заграв, — ціле
царство підняв. Взявся в боки цар, цариця — аж
ніяково дивиться (Павло Тичина, I, 1957, 146).
9. Переміщати що-небудь угору (про силу вітру,
повітря, руху і т. ін.). Піднімає його [попіл] вгору
широка огняна хвиля й, залопотавши, несе
високо-високо... (Панас Мирний, I, 1949, 309); Антін зняв з голови свій
старий потертий капелюх і притиснув його до грудей.
Вітер піднімає йому пасма сивого волосся (Степан Чорнобривець,
Визволення, 1949, 113); Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма (Тарас Шевченко, I, 1963, 3); Вітер вив,
мов дикий звір, і, змітаючи цілі кучугури снігу,
підіймав їх догори, до білих хмар, що низько повисли
над землею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 31); Череда звернула
з толоки на шлях, простяглася до села і підняла за
собою куряву (Нечуй-Левицький, I, 1950, 71);
// Викликаючи
рух, надавати іншого рівня, розширювати об'єм і т. ін.
Івась аж посинів від натуги; кашель піднімав високо
його груди, виправляв тіло (Панас Мирний, I, 1954, 310);
Підставляю вітрам розірвані груди, і женуть вітри по
жилах мою кров, і ритмічно піднімають легені... (Володимир Сосюра,
I, 1957, 89); Іванові руки безперестанку мнуть тепле
овече вим'я, одтягають дійки, а по руках в нього тече
молоко, що пахне лоєм і підіймає з дійниці масну
солодку пару (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 324);
// перен. Ставати
причиною появи яких-небудь почуттів, думок і т. ін.
Невеселі то картини..; глибоко, як куля, засідають вони
у вашім серці, піднімають усю жалість зо дна
(Панас Мирний, I, 1954, 49); Ця гидка історія гнітила її.., і
мутила, і підіймала в серці злість (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308);
Ліна промовчала на це, проте почуває, що безладь та
нерозпорядливість [виконроба] і в ній підіймає
дражливе почуття (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 260).
10. Підвищувати рівень чого-небудь. Перекинувши
через голову сорочку, він увійшов у воду і,
піднімаючи її, сів, щоб обмитись (Панас Мирний, I, 1954, 249); Гострі
дужки худих плечей підіймають її капот (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 253); Густа каша ніби стогнала в горшку,
підіймаючи затужавілий вершок угору (Нечуй-Левицький, II, 1956,
292); Ми в ріках воду підіймаєм, Розводим сад,
заводим став І силу атомну тримаєм, Щоб красень-світ
ще кращим став (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 51);
// Розгоряючись, сягати угору (про полум'я). Часом
оце серед ночі в одному закутку містечка схопиться
полум'я й покотиться од кінця до кінця, піднімаючи
червоні язики до самого неба (Нечуй-Левицький, I, 1950, 50).
11. Ставити, споруджувати будівлю. Всі поважають
бабу: де хату підіймають.. — вже баба й там (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 27); Комашня метушлива Підіймає
високо лабіринти-житла, І бобер свою греблю
споруджає на диво. І стільник з шестикутників ліпить
бджола (Микола Зеров, Вибр., 1956, 429);
// розм. Спромогтися на
будівництво. — Добре, мамо... Хату я потім збудую. За
один день її все одно не поставиш. — Як же нам ту
хату підняти з нашими силами? — сумно проказала
мати (Олександр Копиленко, Вибр., 1954, 509).
♦ Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) з
руїн — відбудовувати зруйноване. Завод є однаково
дорогим тим, хто будував його в роки першої
п'ятирічки, і тим, хто піднімав його з руїн і згарищ після
війни (Комуніст України, 2, 1967, 47); Після війни пліч-о-пліч
з березняківськими комуністами підіймав [Корній
Іванович] зруйноване село, зводив артіль серед куп
попелу, цегли (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 206); Шахтар
каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли
шахту з руїн (Юрій Яновський, II, 1954, 270); Війна завдала
народному господарству нашої країни величезної шкоди.
Потрібні були неймовірні зусилля радянських людей,
щоб відбудувати, підняти з руїн міста і села (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 25).
12. перен. Створюючи сприятливі умови або
поліпшуючи їх, допомагати розвиткові, розквітові
чого-небудь. У мене одна думка: як би нам нашу красну
мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у
пісні (Панас Мирний, V, 1955, 362);
// Налагоджувати,
поліпшувати щось занедбане, занепале. Освітливши
тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми одним
пострілом вбиваємо двох зайців: піднімаємо Василівку
і створюємо ґрунт в інших селах для майбутньої
електрифікації (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 363);
[Макар:] Скоро нашу «Зорю» [шахту] піднімемо, згадаю
молодість, три дні гулятиму (Олександр Корнійчук, II, 1955, 134).
♦ Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) ще на
один (вищий, новий і т. ін.) ступінь (щабель) — те
саме, що Підносити (піднести) [ще] на один (вищий,
новий і т. ін.) ступінь (щабель) що (див. підносити).
Справжня автоматизація вносить корінний перелом
у виробництво, піднімаючи його на новий, вищий
ступінь (Радянська Україна, 11.V 1961, 2).
13. перен. Сприяти ростові рослин. Посіяли
кукурудзу.. Ясний травень підняв її до пояса, викохав на
поживному ґрунті (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 19);
// Спрямовувати вгору свої пагони, стовбур і т. ін.
(про рослини). Кукурудза підіймала гостре листя, що
пообвисало аж на землю (Микола Руденко, Остання шабля, 1959,
438); Ніхто, видно, і не сидів [під липою], бо висока
і густа трава не була столочена, а стояла рівно,
піднявши угору свої гострі листочки (Панас Мирний, IV, 1955,
141); Сад старого коваля застиг у чорному мовчанні,
піднявши в беззоряне небо своє обгоріле віття (Семен Журахович,
Вечір.., 1958, 283);
// у сполуч. із сл. температура.
Збільшувати ступінь нагрівання чогось. Вчора
привезли для мене з Неаполя керосинову грубку, дуже
гарну, без запаху, і я, коли схочу, можу підняти
температуру повітря в хаті до +16, 17° (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
408); Цю піч у Донецьку зупинили останньою, в ніч
з 13 на 14 жовтня [1941 р.]. Підняли температуру,
набрали чавуну в горно.., закрили шибери. Померла піч...
(Комуніст України, 5, 1967, 48);
// Підвищувати показники
чогось, розвиваючи, удосконалюючи щось.
Вченому-мічурінцю вдалося підняти маслянистість
соняшника (Наука і життя, 12, 1963, 6); Щоденний надій молока від
корови стимулятор підняв на півтора — три літри
(Знання та праця, 8, 1968, 7).
Піднімати (підняти) ціну на що і без додатка —
підвищувати грошовий вираз вартості чого-небудь.
Берко.. зараз-таки підняв скажену ціну на горілку в усіх
шинках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 369).
14. Виділятися своєю висотою, підноситись, височіти над чим-небудь. — Поглядав [Андрій] на гуральню. Його дратувало, що вона ще стоїть, гордо підійма комин і бурха безжурно димом, наче сміється (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); Над брилами міських покрівель Херсон уранці підійма Верхи нескінчених будівель (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 77).
15. Розпочинати якісь дії у відповідь на що-небудь,
реагуючи на щось. Куди було не приїде [о. Хведір]
в гості, вже було наймити, погоничі надворі
піднімають регіт (Нечуй-Левицький, I, 1956, 116); Гармати грають. Реве
пожежа, кровця рине, А люди вереск підіймають, Страх
їм замовкнуть не дає (Іван Франко, XIII, 1954, 144); Шинкар..
розвеселився і жарти підняв... (Марко Вовчок, I, 1955, 245);
[Прохор:] Скажена баба! Я її ще й пальцем не
торкнув, а вона вже й реви підняла!.. (Марко Кропивницький, III, 1959,
161); [Остюк:] Вони [вороги] підняли стрілянину,
але в повітря, бо боялись, що свого полковника уб'ють
(Олександр Корнійчук, II, 1955, 107);
// у сполуч. із сл. питання,
розмова, річ і т. ін., перен. Починати розмову про
що-небудь важливе. Вони [робсількори] піднімають на
сторінках газет великі злободенні питання
господарського і культурного будівництва (Радянська Україна, 19.VIII
1959, 1); [Петро:] Ти, Галю, підняла цікаву річ про
жіночу працю, заміри (Панас Мирний, V, 1955, 157); — Треба
нашій пресі помалу, без зайвого галасу підняти ті
питання, що їх піднімав досі Франка, але давати їм
бажаний для нас напрям (Петро Колесник, Терен... 1959, 359).
♦ Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) на глум
див. глум; Піднімати (підіймати, підняти, підійняти)
голос — те саме, що Підносити (піднести) голос (див.
підносити). — Де ви забарились? Вернітеся,
дивітеся! — високо піднімає голос тенор (Нечуй-Левицький, III, 1956,
307); [Сестра Серахвима (піднімає голос до
людей):] Чого ви зібрались? (Панас Мирний, V, 1955, 78);
— Цить мені, анахтем! — підіймає голос Дорохтей
(Михайло Стельмах, I, 1962, 318); Підняли голос і обидва
[Кирило та Іван] кричали (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 221); — Я се
знав, вельможний царю, мовив Каркайло, — і для того
щосили підняв голос против такої ради (Іван Франко, IV, 1950,
109); Польським трудящим добре відоме ім'я Ванди
Василевської, яка підняла гнівний голос проти
польського панства і капіталістів ще за буржуазної
Польщі (Максим Рильський, III, 1956, 58).
16. також у сполуч. із сл. пар, цілина, зяб і т. ін., с. г. Виорювати ґрунт вперше або після великої перерви. Пар піднімає [син] тракторами Для світлої озимини (Леонід Первомайський, II, 1958, 40); Герої нашого часу приборкують сили космосу й атома, сіють хліб і топлять метал, підіймають цілину і підкоряють Антарктиду (Літературна Україна, 30.IV 1963, 1).