ПІДНІ́ЖКА, и, жін.
1. Пристрій у вигляді східців для входу в автомашину, вагон і т. ін. Екіпаж.. був схожий на ті карети, в яких їздили давні єгипетські фараони або московські цариці: крила круто загинались униз і спускались трохи не до самої землі; підніжки були одкидні, йшли, неначе сходи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 167); Поїзд мчав, мов вихор. На підніжках, у відчинених дверях вагонів, притримуючись за одвірки, стояли вартові (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 398).
2. Спеціальний пристрій, натискаючи на який, надають руху ручному примітивному ткацькому верстату. — То це, певно, вони й мене посадять за верстат, щоб я день і ніч торкала.. підніжки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 266); Давид кидався: — Що таке? А, ні, цівки ще є, — і знов гуп-гуп лядою, машинально самими руками, ногами підніжки перебирав, а в голові не ткання (Андрій Головко, II, 1957, 84); Художнє ткацтво — одне з небагатьох ремесел, де не можна застосовувати механізації. Тут кожну ниточку, кожний візерунок треба виводити руками. Внизу верстата — десять-дванадцять підніжок. Натиснеш помилково іншу — і... брак (Народна творчість та етнографія, 5, 1964, 107).
3. розм. Удар ногою по нозі іншого або
підставляння ноги під ногу людині, щоб повалити, збити її.
Класична боротьба розвивалася, маючи за основу ті види
боротьби, в яких дозволялися захвати не нижче пояса
і заборонялися дії ногами (підніжки) (Спорт на Україні, 1958,
25);
// перен. Перешкода в якійсь справі. Щоб уміти
допомогти «масі» і завоювати симпатії, співчуття,
підтримку «маси», треба не боятися труднощів, не
боятися причіпок, підніжок.. (Ленін, 41, 1974, 35).
♦ Ставити (поставити) підніжку кому, чому —
заважати, перешкоджати кому-, чому-небудь у якійсь
справі. Бракоробам, заробітчанам, тим, хто ставить
підніжку колективу, треба оголосити нещадну війну
(Вечірній Київ, 26.I 1963, 1).