Словник української мови

ПІДОЗРІ́ЛИВИЙ, а, е. Схильний до підозр; недовірливий. Шевченко був по натурі спритний і підозріливий, до незнайомих ставився насторожено (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 7);
//  Який виражає підозру (про погляд, очі і т. ін.). Якусь хвилину старий поглядав на неї недовірливо, підозріливим поглядом (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 65); Був у нашій родині дуже невеселий день — розподіл дідизни. Мов чужі, сиділи на ясенових лавах брати й братова, висвічували одне одного підозріливим оком (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 7).