ПІДОЗРІВА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до підозрівати.
2. у знач. прикм. З виразом, виявом підозри. Любов.. кидає підозріваючий погляд на тітку і доктора (Леся Українка, II, 1951, 66).
ПІДОЗРІВА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до підозрівати.
2. у знач. прикм. З виразом, виявом підозри. Любов.. кидає підозріваючий погляд на тітку і доктора (Леся Українка, II, 1951, 66).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 476.