ПІДПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підперти. Кузьма неквапною ходою дістається до своєї кособокої, дрючками підпертої хати (Михайло Стельмах, II, 1962, 297); Почав тріщати лід на ручаї: підперта під мостом вода знімалася й ламала кригу... (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 98); Ідейність молоді, хай ще не підперта теоретичними постулатами, схоплена тільки самим серцем,.. є та основа, що зумовлює і гідну поведінку (Радянська Україна, 27.III 1963, 3).