ПІДПОВЗАТИ, аю, аєш, недок., ПІДПОВЗТИ, зу, зеш, док.
1. Повзучи, наближатися до кого-, чого-небудь або кудись. До ватри весь час підходили і підповзали поранені, їхні рани перев'язували товариші (Іван Кочерга, Зол. грамота, 1960, 303); З темряви підповзали бійці і зупинялись мовчки навколо, не підіймаючи голів од землі (Олесь Гончар, III, 1959, 50); Гадюка підповзла до сонного Слуги й тихесенько.. Його вкусила в ногу (Іван Франко, XI, 1952, 337); * Образно. Війна підповзла у розпеченій криці — їх [синів] на фронт проводжала (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 23).
2. перен. Повільно наближатися до кого-, чого-небудь. До будинку ЦК партії з тихим м'яким шерехом підповзають авто (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 275); Шість танків підповзали до висоти (Андрій Трипільський. Дорога.., 1944, 46); До станції підповз довжелезний порожняк (Андрій Головко, II, 1957, 457).
3. Повзучи, залазити, проникати під що-небудь. Під повзати під стіл; * Образно. Ліворуч під колеса підповз глибокий яр (Олесь Донченко, V, 1957, 61).