в означеннях
Тлумачення, значення слова «підпускати»:

ПІДПУСКАТИ, аю, аєш, недок., ПІДПУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех.

1. Давати можливість, не заважати підходити, наближатися до кого-, чого-небудь. Я підпускаю її до своїх дверей і лиш тоді голосно кажу: — День добрий панні Анелі! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 252); Ось до бугая залишилося чотири кроки, три, два, але він вичікував і підпускав [Павла] все ближче (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 115); Коли куріпки прилетіли, лисиця-розбійниця затаїлась і підпустила близько до себе одного необачного птаха (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 88);  * Образно. Думки про сина обступили її й не підпускали сну... (Панас Мирний, I, 1949, 346);
//  перев. із запереч. не. Бажати спілкуватися з ким-небудь. Увесь тиждень мати — як мати, а в суботу і близько до себе не підпускає (Олекса Стороженко, I, 1957, 92); Захар не підпускав їх [дівчат] до себе за «риску осілості» (Іван Ле, Право.., 1957, 233).

2. також із спол. щоб, перен. Дозволяти робити що-небудь. На великдень одного Стьопку підпускала [генеральша] до руки похристосатись... (Панас Мирний, I, 1949, 202); Якщо старикан [майстер] в доброму настрої, то він і пікетажистку підпускає до нівеліра, щоб привчалася (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 186); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 144);
//  перев. із запереч. не. Відкривати доступ до чого-небудь (предметів, занять і т. ін.). Таня зроду не пекла хліб, мама вдома й не підпускала її до тіста (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 265); — Байдужої людини до швидкісного верстата не можна й на кілометр підпускати! (Олесь Донченко, VI, 1957, 343);
//  Допускати до тварини-годувальниці для ссання молока (перев. малят цієї тварини). Після годівлі маток корита прибирають з станка, а поросят підпускають до свиноматки (Свинарство, 1956, 228); Вимазав лисичат сметаною, та й підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану й прийняла лисичат (Збірник про Кропивницького, 1955, 28).

3. перен., розм. Говорити що-небудь дотепне, влучне, приємне і т. ін. під час розмови, зустрічі тощо. — А ти відколи навчився компліменти підпускати? (Іван Франко, III, 1950, 362); Масло сипав цифрами, підпускав жарти (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 7).
Ляси підпускати (підпустити) див. ляси; Підпускати (підпустити) туману — робити що-небудь незрозумілим, заплутаним. [Павленко:] Березняк.. такого туману підпустив, що на що вже я мастак на ці діла — проте нічогісінько не второпаю (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 505); Підпускати (підпустити) шпильку — говорити ущипливі слова. Грушевський з насолодою підпустив Шептицькому цю шпильку (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 117).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 488.

Коментарі (0)