ПІ́ДРІ, ів, мн. (одн. підря, і, ж), діал.
1. Сінник
(для зберігання сіна). Гадина хвильку постояв,
подумав, а далі поліз на підрю (Іван Франко, VII, 1951, 76);
// Настил (для зберігання чого-небудь). Другого дня
молодиці поприходили до Онисі Степанівни й
розібрали все прядиво, всі повісма конопель та льону,
скільки їх лежало на підрях в коморі (Нечуй-Левицький, III, 1956,
87);
// перен. Схованка. Найгірше не любив він отих
цокотух-сусідок, що не стільки помочі дають, як
лазять по нишпорках та по підрях у чужому хазяйстві
(Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 30).
2. Сідало. Коли стало світати, Савко найшов лантуха й поліз на підрі ловити курчат (Петро Панч, Солом, дим, 1929, 60).