ПІДРОБЛЯТИ, яю, яєш і ПІДРОБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДРОБИТИ, роблю, робиш; мн. підроблять; док., перех.
1. Виготовляти фальшиву подобу
чого-небудь. З наказу Цимбалюка він дістає в
гітлерівській управі чисті бланки з німецькими печатками,
посвідки для підпільників, підробляє документи
(Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 25); Дурив [Славко] лиш
родичів, що має всі іспити, [складені], а свідоцтва
підробив сам (Лесь Мартович, Тв., 1954, 236);
// Робити
подібним до чого-небудь природного, вродженого. Особливо
любив я підробляти голос і рухи різних знайомих
людей (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 33); Говорять, що людину
можна розпізнати по посмішці.. Навіть плач можна
підробити, але посмішку — ні. Бо посмішка, то душа
людини (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 143).
2. що, чим і без додатка, розм. Заробляти додатково до основного прибутку або мати тимчасові, випадкові заробітки. Невістка завжди в клопоті, вдома господарство, а ввечері бігала в креслярську майстерню, де підробляла гроші (Натан Рибак, Час, 1960, 130); Вона готувалася на режисера-постановника, навіть, здається, підробляла трохи режисурою по робітничих клубах (Ірина Вільде, Ти мене не любив, 1958, 11); — Та я тут [на будівництві] недавно. Приїхав трохи підробити, — цідив [Канущевич], як крапельки, слово по слову, ніби йому було важко говорити (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 96).
3. розм. Робити ще трохи, додавати до зробленого раніше. Підроби вареників, а то нестане (Словник Грінченка).