в означеннях
Тлумачення, значення слова «підручний»:

ПІДРУ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який міститься, перебуває завжди поблизу, під рукою. Там же [над постіллю] висіли його луки, мечі й інша підручна зброя (Іван Франко, VI, 1951, 75); На цей раз він [полк] мав переправлятися підручними засобами (Олесь Гончар, III, 1959, 342).

2. Який виконує підсобну роботу. Коли Артьомов з ремонтників перейшов у підручні сталевари, вона кожного дня з лабораторії приходила брати пробу сталі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 162); Учні школи влітку не йшли на канікули, працювали підручними ковалями й слюсарями (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 76);
//  у знач. ім. підручний, ного, чол.; підручна, ної, жін. Людина, яка допомагає, подає підтримку кому-небудь у чомусь. Радянська журналістика стала найважливішою галуззю партійно-громадської діяльності. І це покладав величезну відповідальність на працівників преси України, вірних підручних партії (Комуніст України, 4, 1962, 68);
//  у знач. ім. підручний, ного, чол.; підручна, ної, жін. Людина, яка виконує підсобну роботу. Микола пішов до колгоспної кузні, працював підручним (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 45); На весіллі у Ксеньки Росохи була вона за підручну кухарці (Ірина Вільде, Ти мене не любив, 1958, 8);
//  зневажл. Пособник у зрадницькій, підступній і т. ін. справах. Винен [у війні] зовсім не народ, винна ідеологія, винні фашисти і їхні підручні — есесівці, гестапо, СД і решта гітлерівських «інститутів» (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 86).

3. заст. Підлеглий (у 1, 2 знач.). Прийшов член земської управи, капітан Селезньов, ..Хведір Гаврилович Книш — йому підручний (Панас Мирний, III, 1954, 141); Мовчать підручні вояки Івана Болотникова, в підлогу дивляться (Іван Ле, Побратими, 1954, 11); У князівських оселищах княжі підручні — ті ж самі бояри, іменем князя розправлялися (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 36).

4. Запряжений з лівого боку у парі з борозенним (про коня або вола). Іван мав намір усю вину за цю пригоду звалити на них [коней]. Особливо на підручну, бо вона ніколи не держиться дороги (Лесь Мартович, Тв., 1954, 222); З усієї сили тне Максим Вортняк батогом підручну кобилу, потім — борозну і чує, як враз із цими ударами гостро закололо щось у серці (Володимир Бабляк. Літопис, 1961, 6); Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 69).

5. рідко. Який використовують як підручник (у 1 знач.); навчальний. Вищі учбові заклади України ще не повністю забезпечені підручною літературою з словесного і музичного фольклору (Народна творчість та етнографія, 1, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 494.

Коментарі (0)