ПІДРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підрити. Десь-не-десь лежали на землі дерева.., підриті й поборені віком або й розколені громом (Ольга Кобилянська, I, 1956, 450).
ПІДРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підрити. Десь-не-десь лежали на землі дерева.., підриті й поборені віком або й розколені громом (Ольга Кобилянська, I, 1956, 450).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 490.