ПІДСЬО́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., розм. Час від часу сьорбати. * Образно. — Та чи ж я сподівався, чи ж надіявся?! — плакав він, підсьорбуючи носом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 439).
ПІДСЬО́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., розм. Час від часу сьорбати. * Образно. — Та чи ж я сподівався, чи ж надіявся?! — плакав він, підсьорбуючи носом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 439).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 512.