ПІДСЛІ́ДНИЙ, а, е, юр. Який перебуває під
слідством. Колишній мій підслідний Варнак каже:
— У нас, куди не глянь, все усміхнутися хочеться
(Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 175);
// у знач. ім.
підслідний, ного, чол.; підслідна, ної, жін. Людина, що
перебуває під слідством.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 502.