ПІДСЛІ́ПО, рідко. Присл. до підсліпий. Підсліпо, чадіючи на всю хату, горів його [каганця] гніт (Панас Мирний, III, 1954, 11).
ПІДСЛІ́ПО, рідко. Присл. до підсліпий. Підсліпо, чадіючи на всю хату, горів його [каганця] гніт (Панас Мирний, III, 1954, 11).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 502.