ПІДСЛУ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
підслухати. У Гадини щось стисло за серце після тої
підслуханої розмови (Іван Франко, VII, 1951, 131); Дарина
не забула цих слів, підслуханих під вікном (Юрій Яновський,
Мир, 1956, 95);
// підслухано, безос. присудк. сл.
[Семпроній:] Там знайдено в вас ритуальні речі:
велику чашу, ніж і ще там дещо. Підслухано якісь
слова містичні про тіло й кров. Се вам найбільше
шкодить (Леся Українка, II, 1951, 471).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 502.