Словник української мови

ПІДСЛУ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підслухати. У Гадини щось стисло за серце після тої підслуханої розмови (Іван Франко, VII, 1951, 131); Дарина не забула цих слів, підслуханих під вікном (Юрій Яновський, Мир, 1956, 95);
//  підслухано, безос. присудк. сл. [Семпроній:] Там знайдено в вас ритуальні речі: велику чашу, ніж і ще там дещо. Підслухано якісь слова містичні про тіло й кров. Се вам найбільше шкодить (Леся Українка, II, 1951, 471).