ПІДСМІЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, ПІДСМІХАТИСЯ, аюся, аєшся і рідше ПІДСМІХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДСМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док.
1. з кого — чого, над ким — чим, рідко кому, чому і без додатка. Висміюючи чиї-небудь дії, вчинки і т. ін., кепкувати з кого-, чого-небудь. Правляться [люди] коло діла, іноді підсміюючись один одному у чому-небудь (Панас Мирний, I, 1954, 48); З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху підсміювалися (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 99); Усі жінки.. почали шептати між собою, підсміхатися (Василь Стефаник, I, 1949, 248); Став примічати Пестір — дівчата підсміхуються над ним (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 41).
2. перев. без додатка. Усміхатися, посміхатися час від часу. Він напівлежав, ..благодушно стежив за дружиною сп'янілими очицями, підсміхувався (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 23).