ПІДСО́БНИК, а, чол., розм.
1. Робітник, що виконує допоміжні роботи. — Ех, муляр з тебе.. — Учись... Цегли сюди! — крикнув він підсобникам (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 24); — Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати. Підсобники не встигають... (Олександр Копиленко, Вибр.. 1953, 6).
2. Те саме, що підпомагач. На вулиці маму перестрів бандит Крючок з своїми кумпапами, примусили зайти до хати бандитського підсобника Герпініна (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 124); Письменниця [Леся Українка] викриває підсобників імперіалістів — шахраїв із буржуазних партій (Історія української літератури, I, 1954, 637).