в означеннях
Тлумачення, значення слова «підставляти»:

ПІДСТАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПІДСТАВИТИ, влю, виш; мн. підставлять; док., перех.

1. Ставити що-небудь під щось. Б'ють джерела [сивухи]... пан-гульвіса Кухоль підставляє (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 69); Потім він, Тонку очеретину приладнавши, Під неї древній підставляє глек, Щоб із берези в глек його стікала Вода живлюща (Максим Рильський, I, 1956, 451); — Треба он лізти нагору та ночви підставити, то й не буде текти (Панас Мирний, IV, 1955, 89); Як сівалка стала, Скиба зняв шапку і підставив під сошник,.. посипалось зерно в шапку (Андрій Головко, I, 1957, 332);
//  Установлювати підпірку під що-небудь; підпирати чим-небудь щось. Підставляють підпори тоді, коли плоди стають завбільшки з волоський горіх (Колгоспник України, 5, 1958, 37); Час від часу вони на мить зупиняються, один підставляє плече для упору, другий.. б'є короткою чергою по переслідувачах (Олесь Гончар, II, 1959, 24);  * Образно. Не жди, .. не мни на хустинці кайму, я плечі підставив Донбасу, я пісню співаю йому... (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 27).

2. Ставити, розташовувати що-небудь ближче або впритул до когось, чогось; приставляти. — Підставляй, Омельку, стола! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 180); Він гостинно підставив стільці і вдруге запросив їх сісти (Яків Баш, Вибр., 1948, 209); Підставив [Мишко] розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт (Іван Микитенко, II, 1957, 102);
//  Наближаючи, повертаючи або виставляючи, робити доступним для кого-, чого-небудь. Вона.. підставляла для поцілунку.. щічку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Горпина підставляла вітру обличчя (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 292); Генерал знає, що вола треба добре призвичаїти, щоб, коли скажеш: «шию»! — він шию підставив... (Панас Мирний, I, 1949, 189); Мліють вони [кулеметники] в гарячих бур'янах, підставивши сонцю свої латані спини (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 526);  * Образно. Земля підставляла сонцеві нахололі за зиму чорні ріллі і сірі стерні (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 211).

3. Позбавляючи захисту, робити доступним для нападу. Здригнулися комишники [розбійники].. і кинулися навтьоки, підставляючи спини під чумацьке дрюччя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 185).
Підставляти голову (лоб, себе і т. ін.) під кулю (ніж і т. ін.) — ставити себе під загрозу бути вбитим або пораненим кулею, ножем і т. ін. Ніколи й голови за віру й батьківщину Під кулю ти не підставляв (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 480); Запекло пробивалися рицарі, вони.. підставляли себе під сокири (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 448); Коли парубкував [Антін], не раз доводилось підставляти груди під удари (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 109); Не залякався муж святий, Підставив розбишакам груди (Павло Грабовський, I, 1959, 140); Підставляти (підставити) [свою] голову — ризикуючи, наражатися на небезпеку. — Що ж, боїтесь голову підставляти, хай хтось інший жар вигрібає? (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 66).

4. Замінювати чим-, ким-небудь іншим; добирати до чого-небудь за зразком чогось іншого. Треба тільки лібретто виконати, а голоси до нього підставити з тих самих пісень, що народ співає... (Панас Мирний, III, 1954, 201).
Підставляти (підставити) ногу див. нога; Підставляти (підставити) свиню див. свиня.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 506.

Коментарі (0)