ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ і ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДСТРІ́ЛИТИ і ПІДСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док.
1. перех. Ранити, уражати пострілом. Знов буде [Андрій] рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); І сміявся [Тимко], ..і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 363).
2. неперех., тільки недок., за ким, перен., розм. Упадати за жінкою. — Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (Андрій Головко, II, 1957, 279).