ПІДСТРУ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСТРУ́НЧИТИ,
чу, чиш, док., перех. Те саме, що
підбурювати 1. — Як не кричав Грицько, як не гукав, як не
підструнчував громаду, а по його не сталося...
(Панас Мирний, III, 1954, 52);
// Те саме, що підохочувати 1.
Вона сама жбурляла сніг лопатою і.. ще й інших
підструнчувала (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 235).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 509.