ПІ́ДСТУП, у, чол.
1. Дія за значенням підступати 1 і підступатися. До них [хлопців] на приступ теж ніяк, мерщій у рові засядуть і звідти груддям як засиплють, ні підступу до них (Андрій Головко, II, 1957, 243); Вольовим зусиллям він спиняє нервовий дрож і.. починає шукати підступів до щуки (Петро Колесник, Терен.., 1959, 38).
2. перев. мн. Шлях, місце для підходу, приближення до чого-небудь (міста, села). Мчить червона кіннота на підступах до Києва (Олександр Довженко, I, 1958, 57); Рота старшини Жученка займала позиції на лівому краю нерівної дуги, якою полк охоплював підступи до села (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 390).
3. перен. Зловмисність, прикрита показною
доброзичливістю. Хто хитрощами та підступом воював, той
від підступу й погиб (Іван Франко, IV, 1950, 63).
♦ Підводити підступ див. підводити.