ПІДСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ПІДСТУПИТИ, ступлю, ступиш, док.
1. Ступаючи, наближатися,
підходити до кого-, чого-небудь. Підступали до стола люди
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 43); Ззаду Огея сторожко підступає
навшпиньках мале дівчатко (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 235);
Серед сутолоки пан Зефірин підступив до панотця
(Іван Франко, II, 1950, 368); Я підступив до вчительок (Юрій Збанацький,
Малин. дзвін, 1958, 26);
// Підходити, нападаючи,
наступаючи. Фашистські заколотники підступали до
міста (Олесь Донченко, VI, 1957, 117); Останні слова Бульба вже
мовив під тупіт.. поляків, які щільно підступили до
табору (Олександр Довженко, I, 1958, 259);
// перен., розм.
Наближатися, наступати, наставати (про час, явища, події
і т. ін.). Діти все росли поміж клопоту. Дивись,
і старість в гості підступа (Андрій Малишко, Звенигора, 1959,
321).
2. перен. Посилюючись, раптово виявлятися,
охоплюючи кого-небудь (про почуття, певний стан і т. ін.).
Голод почав йому докучати і разом з голодом почала
злість підступати під серце (Іван Франко, IV, 1950, 72); В
плечі боліло, аж нудота підступала до горла (Юрій Бедзик,
Полки.., 1959, 20); Тяжкий біль підступив йому до
серця (Осип Маковей, Вибр., 1956, 492);
// безос. — Коли немає
її тут — мені мов і легше; а як гляну — вона
сидить, — так мені і підступе [підступить] під серце
(Панас Мирний, IV, 1955, 65).
3. перен. Розміщуватися біля чого-небудь, межувати з чимсь (про ліс, гори і т. ін.). З молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 474); Під час великих дощів у горах вода теж заливала цю галявину, підступала до дороги (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 11).
4. розм. Звертатися до кого-небудь з проханням,
вимогою і т. ін. Тільки тії діти дуже лихі, і до них не
підступай (Леся Українка, V, 1956, 89); Антон ішов попереду
такий лютий, що до нього й близько не можна було
підступити (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 45); Лейба
знав, коли можна підступити до пана запанібрата
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 42);
// перен. Починати що-небудь.
Дівчина прикидає, з якого краю їй доведеться
підступати до такої розмови (Михайло Стельмах, I, 1962, 520).