ПІДСУМО́ВУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до
підсумовувати;
// у знач. прикм. Нам потрібна нова каса.
Портативна, з автоматичною рахівничкою,
підсумовуючим пристроєм (Вітчизна, 10, 1964, 173); Допит Ігоря
Княжевича закінчувався, і суддя задавав йому
останні підсумовуючі питання (Василь Кучер, Прощай.., 1957,
437).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 511.