ПІДСВІЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСВІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех. і без додатка.
1. Освітлювати злегка, а також збоку, знизу або додатково. З-за пилипівських схилів підсвічувало [сонне] хмари (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 371); Довго не вилазить [Левко Іванович] звідти, хлопець йому туди ще й електричною лампочкою підсвічує, бо під бульдозером уже темно (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 279); У порівняно низьких кімнатах можна досягти враження висоти, підсвітивши стелю і верх стін (Вечірній Київ, 4.II 1961, 4).
2. тільки док., етн. Спричинитися до захворювання
на лунатизм;
// безос. Підсвітило його місяцем,.. тож
верзе не знати що (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 58).