в означеннях
Тлумачення, значення слова «підсвистувати»:

ПІДСВИСТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСВИСТАТИ, ищу, ищеш, док.

1. неперех. Свистіти в такт, лад, супроводжуючи свистом якісь звуки. Затенькала синичка. Станко задер голову й почав ловко підсвистувати (Петро Панч, Ерік.., 1950, 57); Неструнким співам підпилих по-хлопчачому зухвало підсвистують іволги (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 173).

2. перех. і неперех. Видавати тихий свист, свистом відтворювати якусь мелодію; насвистувати. Незабаром під хатиною опинився Невеличкий, підсвистуючи якусь гайдамацьку пісеньку (Іван Франко, V, 1951, 86); Навіть Юрчик не чіпав Марусяка, лиш їхав собі ззаду та підсвистував (Гнат Хоткевич, II, 1966, 225);
//  Утворювати звуки, подібні до свисту. Векеша бринькає на балалайці, а Саквояж підсвистує на флейті (Іван Микитенко, I, 1957, 177);
//  неперех. Підкликати або заохочувати до чого-небудь легким свистом. Ось Метелиця [собака] ввійшла в річку, припала до.. води, а Прохор стояв на ситій траві і злегенька підсвистував, заохочуючи тварину (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 242).

3. неперех. Час від часу свистіти, рухаючись у повітрі (звичайно про кулю, снаряд). Кулі все ще підсвистували над капітановою головою (Петро Панч, I, 1956, 154);
//  Час від часу утворювати схожі на свист звуки (про вітер). На горищі будинку пронизливо підсвистував вітер (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 311).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 497.

Коментарі (0)