ПІДТЯ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтяти.
Аж ось деревце похилилось, хруснуло і, підтяте,
впало на сніг... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); 1 серпня.. 1913 р.,
підтята тяжкою хворобою, Леся Українка померла
в м. Сурамі (Українська література, 9 клас, 1957, 246); Коли вітця
Мелхиседека трохи поранило в бою, він, підтятий
викраденням Ярини, помітно підупав на силі (Олександр Ільченко,
Козацькому роду.., 1958, 512); По його впалих, помутнілих
очах, по.. похиленій поставі.. видно було, що вся сила
його жизні [життя] підтята (Іван Франко, V, 1951, 448);
* У порівняннях. Мов підтяте сокирою дерево, долі простягся
Агі (Леся Українка, IV, 1954, 282);
// підтято, безос.
присудк. сл. Тих скалічено, тих лиш підтято, Тих убито,
а мучено — всіх (Максим Рильський, Поеми, 1957, 286).
2. у знач. прикм. Зрізаний, зрубаний у нижній частині. Злоба і гнів стрясали його.. тіло, як буря стрясає корчуватого дуба з підтятим корінням (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 165); * У порівняннях. Похитнувся Іванів тато, як підтята смерека (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 311).