Словник української мови

ПІДТОПЛЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., ПІДТОПИТИ, топлю, топиш; мн. підтоплять; док., перех., у чому і без додатка, розм.

1. Топити, протоплювати трохи або додатково. — Поки аж не скінчилися морози, то все .. підтоплювали (Іван Франко, I, 1955, 284); Через годину найшло жінок .. Підтопили в печі, гріли окропи (Панас Мирний, III, 1954, 119).

2. Розтоплювати, розплавляти трохи або додатково.

ПІДТОПЛЮВАТИ 2, юю, юєш і ПІДТОПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПІДТОПИТИ, топлю, топиш; мн. підтоплять; док., перех. Затоплювати, заливати водою знизу або частково. — А то он Чорненьку [село] підтоплює, води просочуються з нашого каналу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 282); Ой скоро дівчина на човен ступила, Тихая вода човен підтопила (Павло Чубинський, V, 1874, 367); Рось вище греблі палилася.. і підтопила довгий рядок зеленої лози понад берегом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 98);  * Образно. Тепер жіноча жалість почала підтоплювати закипілі біль і образу (Михайло Стельмах, I, 1962, 607).