ПІДТО́ПТАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтоптати. * Образно. Весь час [у історії кобзарства] мінявся і самий образ Кобзаря — від активного, бойового, до підтоптаного нуждою, злиднями побитого (Павло Тичина, III, 1957, 152).
2. у знач. прикм. Трохи зношений (про взуття).
[Шумейко (дивиться поверх окулярів на туфлі):]
Високий каблук, № 39. [Газель:] Брешете — 37.
[Шумейко:] І досить-таки й підтоптані (Іван Кочерга, II,
1956, 539); Поганенька одежина, підтоптані і
покривлені черевики (Василь Еллан, II, 1958, 8);
// перен. Зрілого
віку; немолодий, літній (про людину). Старий,
підтоптаний служака.. повагом одягався (Панас Мирний, I, 1954,
254); Панночки.. здавались чужими й привабливими;
давні, підтоптані кавалери одмолоділи (Степан Васильченко, I, 1959,
346); * Образно. — Та чого вони, твої закони, такі
підтоптані, пилюкою припорошені? (Олесь Гончар, III, 1959,
291);
// Який виявляє ознаки фізичного ослаблення
від старості, виявляє ознаки старіння. Старій
лишилося недовго жити. Підтоптане серце зробило своє
(Натан Рибак, Час, 1960, 301).