Словник української мови

ПІДТВЕРДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТВЕРДИТИ, джу, диш, док., перех. і без додатка. Визнавати, засвідчувати правильність, достовірність, істинність чого-небудь. [Орлюк:] Від кого ви дістали завдання? [Грибовський:] Від Шредера. [Орлюк:] Підсудний Шредер, ви підтверджуєте? (Олександр Довженко, I, 1958, 382); — Було таке діло, — підтвердив син, — не полюбляв батько церкви (Юрій Яновський, II, 1954, 118);
//  Доводити достовірність, істинність чого-небудь, підкріплюючи фактами, доказами і т. ін. Численні досліди підтверджують сприятливий вплив антибіотиків на ріст телят, поросят, ягнят, бджіл (Наука і життя, 2, 1958, 35); — Я вже казав якось про гармонію антиподів, тепер можу підтвердити це явище фактами (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 109);
//  Служити доказом правильності, істинності чого-небудь. Справа в тому, що у Яновськаго після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів, що підтверджували б його приналежність до запорозького козацтва (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 35); Дані першого досліду підтвердили припущення про перехід молібдену з клітин азотобактера в клітини вищої рослини (Мікробіологічний журнал, XVIII, 1, 1956, 8).