в означеннях
Тлумачення, значення слова «підтинати»:

ПІДТИНАТИ, аю, аєш, недок., ПІДТЯТИ і ПІДІТНУТИ, підітну, підітнеш, док., перех. і без додатка.

1. Різати, рубати трохи не до кінця або знизу, в нижній частині. Розмахнувся [Оксен косою], пішов, підтинаючи тонкі, бідні на колос стебла (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 448); З трави ти виткнулась на світ; Як сніг, блищав твій ніжний цвіт; Всміхалось сонечко тобі; Рости б, так ні; Мій плуг підтяв — ти мреш в журбі (Павло Грабовський, I, 1959, 487); Та гляди мені — обережно, щоб куща не підтяти... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 206);  * Образно. Твердження, буцімто розвиток літератури, розвиток письменності підтинає під корінь квітуче дерево народної поезії, цілком безпідставні (Максим Рильський, III, 1956, 143).

2. розм. Укорочувати, відрізуючи кінці. Коли вони [вуса] вже геть-то надокучали йому, зараз хапав ножиці і підгинав їх спересердя як можна вище (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 41).

3. перен. Позбавляти сили, пружності, примушувати згинатися, підгинатися (ноги, коліна). Жах підтинає ноги;
//  Позбавляти кого-небудь сил, бадьорості, стійкості і т. ін. Тяжко стогнуть хлібороби: Брак насущного шматка, Люта смертність та хвороби Підтинають мужика (Павло Грабовський, I, 1959, 396); — Маня не раз жалілася, як підтинають її ті лекції (Ольга Кобилянська, III, 1956, 217).

4. перен., розм. Ослаблювати, приводити до розладу щось або підривати силу, волю і т. ін. Парубок вперше сам доходить, що не вбогість, а багатство страшніше підтинає любов (Михайло Стельмах, I, 1962, 128); У неї було таке відчуття, наче хтось підтяв їй сили (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 101);
//  Розладнувати, підривати чий-небудь добробут. — Послухав [хлоп горілки не пити].., то що мені з горальнею [ґуральнею] робити? — Се не моя річ.. — А підтинати Мій дохід, хлопа бунтувати, То ваша річ? (Іван Франко, X, 1954, 292).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 514.

Коментарі (0)