ПІДВ'ЯЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВ'ЯЗАТИ, в'яжу, в'яжеш, док., перех.
1. Прикріплювати,
прив'язувати що-небудь до чогось, позбавляючи можливості
обвисати, хилитися, падати і т. ін. Між рейками,
через кожні 25—30 см, рівнобіжно до поверхні землі
натягують шпагат, до якого підв'язують рослини
(Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 49); Замфір ходить
поміж кущами, де тичку очеретяну поправить, де лист
зайвий оскубе, де лозину підв'яже (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
190);
// Закріплювати нерухомо що-небудь,
зав'язуючи. Еней, молитву прочитавши І шапку цупко
підв'язавши, В лісную гущу і пішов (Іван Котляревський, I, 1952, 123);
Чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому
уломилась. Чоловік той хоче, щоб підв'язати як-небудь, так
шкапа не стоїть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 53); Милиці
неприродно-високо піднімали їй плечі, і вона була
схожа на птаха, якому туго підв'язали крила (Семен Журахович,
Дорога.., 1958, 92);
// у сполуч. із сл. хвіст.
Зав'язувати у коня вузлом хвіст, щоб не метлявся. Хвости
в дорогу коням підв'язати, Взять батога, востаннє
закурить, — І: но, малі! (Максим Рильський, I, 1960, 247).
2. Обв'язувати, обмотувати чим-небудь щось. Юля повернулася назад весела і чиста. Волосся на голові підв'язала хустинкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 458); На хвилину колони спинились під горою; солдати тісніше підв'язали пояси, передихнули (Степан Васильченко, II, 1959, 41); Довгу, до колін, сорочку підв'язав [Антін] мотузкою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 49).