ПІДВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДВАЛИ́ТИ,
валю, валиш, док., перех. Додавати, валячи (див.
валити2);
// безос. За ніч підвалило снігу, і йти було
важко (Олесь Донченко, IV, 1957, 92).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 402.