в означеннях
Тлумачення, значення слова «підвладний»:

ПІДВЛА́ДНИЙ, а, е.

1. Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі. [3-й вартовий:] Не стало Гектара, не стало й глузду. О, той не марнував би часу нам, не збиткувався б над підвладним людом (Леся Українка, II, 1951, 312); Мандрівники попливли далі і незабаром досягли країни Нортподен, підвладної шведському королю (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 5);  * Образно. Увесь Романівський зеленокосий став, Що нашим хлопчикам за синє море править, Підвладний був йому [Денису] (Максим Рильський, Поеми, 1957, 228);
//  у знач. ім. підвладний, ного, чол.; підвладна, ної, жін. Людина, яка підпорядковується політичній, керівній і т. ін. владі. Від нього самого [старости] і від його підвладних дізнаюся не одної цінної речі для прояснення внутрішньої політики (Іван Франко, III, 1950, 232); Коли володар сердиться, підвладному краще робити вигляд, що він має рацію (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 11).

2. Яким хто-небудь править, керує (про машини, механізми). Могутні, підвладні людині механізми раз у раз з'являються на валу з натужним гуркотом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 77);
//  Який хто-небудь може освоїти, пізнати і т. ін. Тепер вже абсолютно ясно, що людині в космосі підвладні відстані, які обчислюються мільйонами кілометрів (Наука і життя, 10, 1962, 6); Ми на листки державного паперу Найкращі з кращих впишем імена Людей, які здолали стратосферу, Яким підвладна моря глибина (Микола Бажан, Вибр., 1940, 151);
//  Залежний від волі, дії, почуттів і т. ін. кого-небудь. — Вас мала я за такого чоловіка, що не підпадає буденним прикметам, що бореться з убійчими.. обставинами доти, доки не стануть підвладними йому! (Ольга Кобилянська, I, 1956, 350); У нього було почуття людини, яка вже нахилилась, щоб стрибнути з скелі в воду, опам'яталась,.. але рівновагу було втрачено, падіння, не підвладне його волі, почалось (Петро Колесник, Терен.., 1959, 271).

3. перен. Який знаходиться під владою (у 3 знач.) чого-небудь, залежить від чогось. Переповнена щастям до краю, підвладна тому щастю, вона не помічає навіть сліз, а обхоплює Зіньку за шию, притискає її до себе... (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 241); Вона [кобза] знає боже слово і тому безсмертя має. Час? Дарма! Ніяким силам вона в світі не підвладна (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 12).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 407.

Коментарі (0)