ПІДВОДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. підвів, вела, ло; док., перех.
1. Ведучи,
тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось.
Бере [Іван] Химку за руку і підводить до панича
(Панас Мирний, V, 1955, 231); Олексій Максимович уже
обняв його за плечі, підводив ближче до стола (Леонід Смілянський,
Сад, 1952, 269); Управитель його стрів на рундуці,
підвів до покоїв (Марко Вовчок, I, 1955, 175); Гнат уже стоїть
на ґанку і жде, доки йому підведуть коня (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 65);
// За допомогою механізму, пристрою
і т. ін. наближати до чого-небудь (машину, судно
і т. ін.). Моряк зачепив швартовим багром дошку і
поволі почав підводити його [катер] до причалу (Василь Кучер,
Прощай.., 1957, 5); На верстатах загального
призначення оператор вручну установлює і знімає виріб,
пускає і зупиняє верстат, підводить і відводить каретку
(Технологія різального інструмента, 1959, 284);
// Спрямовуючи,
наближати що-небудь до когось, чогось. Степан
Васильович.. опускається на коліна і легенько підводить
руки до ополонки (Михайло Стельмах, I, 1962, 646); Одну
щучку ніяк не могла спіймати [Орися]. Тільки підводила
руку, як рибина.. прослизала (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 511);
// у сполуч. із сл. вода, газ і т. ін. Споруджуючи
спеціальний провід, сполучати його з чим-небудь.
Багато праці забрали земляні роботи.. А викопати
канала, що підводить воду до турбін, а змурувати
турбінні камери, закласти фундамент станції!
(Юрій Яновський, II, 1954, 168); — Та ще ж канал не
готовий... — Воду не підвели... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 79);
// перен., у сполуч. із. сл. розмова, мова.
Спрямовувати розмову, наближати її до бажаного кінця,
результату. Про одруження ніколи й мови не
заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї
теми, признавався одверто: «Моя молода ще на
припічку кашу їсть!» (Андрій Головко, II, 1957, 514); Артем
глянув на ходики на стіні, — час уже було йти, — і
сказав, підводячи до кінця розмову: — Ну, що ж,
придивись (Андрій Головко, II, 1957, 448);
// перен. Готувати
кого-небудь до сприйняття певної думки, виконання
певних дій і т. ін.; бути причиною такої підготовки.
Уся логіка наукових доказів великого російського
природознавця-матеріаліста [К. А. Тімірязєва]
підводила читача до прямого висновку про те, що в
природі немає місця для бога (Наука і життя, 7, 1956, 32); Хоч
її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно,
проте не хотілось змиритися з цим (Яків Баш, Надія, 1960,
284); Треба вміти підвести маси до революції,
якнайкраще навчаючи їх на їхньому власному політичному
досвіді, враховуючи конкретні особливості кожної
країни, (Ленін, Коротка біографія, 1955, 230);
// діал. Проводжати.
Панотець на радощах, що так хутко спекався гостя
з дому, підвів їх аж на дорогу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 256).
2. на що, до чого і без додатка, перен. Схиляти,
штовхати кого-небудь на якісь учинки, перев.
негативні; підбивати. Нащо було обдурювати всіх, просячи
для слабої неньки? ..А все той Гаврилко: недобрий
він хлопець, він мене на все підводив… (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 138); Підвів [писар] справника, щоб не
допрошував Левка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 297).
♦ Підвести машину — вдатися до хитрощів;
схитрувати. Бува ще й так, що та приватна справа і сама
знівечилась, — той підсік, другий — машину підвів, —
усе прахом і розлетілось! (Панас Мирний, V, 1955, 418);
[Усі:] Кармелюк у Глузинцях? Мати божа! Бідний
пан Маркел! [Пан Душечка:] Не собачий тобі
син — яку підвів машину? Пустив чутку, що сюди
має прийти, а сам несподівано та в інше місце (Степан Васильченко,
III, 1960, 196); Підвести під монастир див. монастир;
Підводити (підвести) на гріх: а) штовхати на
гріховний вчинок. [Кукса:] Я вас вилаю проти неділі!
Вдаєте з себе богобоязного, а лізете на сварку, щоб
на гріх підвести... (Марко Кропивницький, I, 1958, 205); б) схиляти до
інтимної близькості. А зводницям [у пеклі] таке
робили, Що цур йому вже і казать, На гріх дівок що
підводили І сим учились промишлять (Іван Котляревський, I, 1952,
141).
3. Не виконувати потрібного, необхідного і т. ін.,
шкодячи чому-небудь, дошкуляючи комусь. Я досі ще
не знаю, коли виїду звідси,.. — ортопедист мене підвів,
робить апарата неможливо довго (Леся Українка, V, 1956,
274); Голобородько ні разу не підвів комдива.
Розпорядження й накази, що йшли через ад'ютанта,
передавались кому слід чітко й вчасно (Сава Голованівський, Тополя..,
1965, 115);
// Переставати виконувати певні функції,
порушувати правильний хід роботи (про машини,
механізми). Вугілля на-гора Поступи... ривками. Знов
підводить порожняк, Тормозить відкачка... (Степан Олійник,
Вибр., 1959, 220); — Тату, а ваші лабіринтові втулки
й защільники не підведуть? (Петро Панч, II, 1956, 470);
// Не дотримуючись яких-небудь норм, правил,
принципів, порушувати вірність чомусь. Поглядав
[Олексій] на батькові чоботи і шкірянку — дбайливо
вичищені. — Мати, мабуть, — здогадувався, — з батьком
помирилися, коли з дому пішов... Підводить мати —
звикла бути рабинею... (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 24);
// Бути
причиною невдачі, небажаного повороту справи
і т. ін. — Троє моїх товаришів льотчиків загинули не
в небі, а на землі: одного підвів кінь, і його убили
білогвардійці (Натан Рибак, Час, 1960, 134); Тільки дарма
він у тюрягу заліз. Але тут не спритність, а гонор
підвів його (Михайло Стельмах, II, 1962, 109);
// Заплутувати
в сприйнятті, розумінні; вводити в оману,
обманювати. — Що се ти мене підводиш? — гримнув на його
голова. — Чи ти знаєш, що я не люблю неправди?
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 300); [Русалкін:] Що ж ви мене
підвели, громадянко Мелашко! Виявляється, ваш
чоловік зовсім не той (Іван Кочерга, II, 1956, 496);
// Не
виправдовувати довір'я, сподівань; зраджувати. — А чи ви
знаєте, як вони, ті молодиці вбогі, дурять та
підводять часом? (Марко Вовчок, I, 1955, 384); — Свідки можуть
і підвести, — перечила Ольга Павлівна. — Це тобі не
завод, а Ковалівка... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 219);
// Притуплюватися (про пам'ять, слух, зір і т. ін.).
Пам'ять підводить;
// Не відповідати бажаному.
Микола здогадувався, що він серед них найсмішніший, —
і одяг на ньому висів найкумедніше, і зріст підводив
(Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 35); — Йому, певно,
хотілося б виставити груди, але надміру огрядна
комплекція прикро підводила його (Юрій Бедзик, Полки..,
1959, 8).
4. Поміщати що-небудь під чимось, нижче від
чогось. Хоч з правого берега Дніпра уже підводили
[підривники] під настил моста бікфордові шнури,
бійців, що прикривали переправу, це не лякало (Олесь Гончар,
II, 1959, 285); Підведе [батько] під вісь дрючок,
підставить під нього, приміром, ліве плече, підважить
дрючком цілий віз (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 65); Наш план
полягав у тому, щоб підплисти на човні до дельфіна,
що спить, обережно підвести під нього ноші і
відбуксувати до берега (Наука і життя, 2, 1967, 23);
//
Спрямовувати що-небудь в нижню частину предмета. — Не
треба його пиляти.. — Чому? — хмикнув Левко, підводячи
пилку під осиротіле дерево (Михайло Стельмах, I, 1962, 73);
// у сполуч. із сл. фундамент. Будувати
фундамент. — Під школу ще й фундаменту не підвели, а в
голови сільради вже гора рахунків (Петро Панч, В дорозі,
1959, 151);
// під що, перен. Піддавати кого-небудь
якійсь дії, впливу. — Я в його не примічаю міцної
підбійки в жартах та смішках, — сказав Дунін-Левченко,
вперше на віку підводячи під критику свого
знайомого (Нечуй-Левицький, I, 1956, 607);
// перен., у сполуч. із сл.
база, ґрунт. Створювати основу, передумови
розвитку або існування чого-небудь. Індустріалізація країни
підвела під сільське господарство потужну технічну
базу (Комуніст України, 2, 1967, 39); Пропонувати себе
замість піддослідної тварини, підводити під це он який
солідний (а насправді — наївний) ґрунт — з такими
хворими Друзеві здибуватися ще не доводилось
(Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 208).
♦ Підводити (підвести) під вінець — спонукати до
одруження, вінчання. — Як закомизиться вона, то
старі зв'язану підведуть під вінець (Михайло Стельмах, I, 1962,
533); Підводити підступ під кого — зловмисно
готувати кому-небудь неприємність. — Це Коцюбенко підвів
під мене підступ! — сказав о. Артемій і постановив
виселити Коцюбенка з села (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 169).
5. Робити кольорову смугу по низу стіни в хаті з долівкою; іншим кольором мастити призьбу, припічок і т. ін. Щодня підмазувала [Малайка] комин та підводила червоним глеєм припічок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29); — Баба Бородавчиха дуже гарно вміла підводити піч і лежанку (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 297); Призьбу [Мотря] жовтою глиною підвела (Панас Мирний, I, 1949, 133).
6. Підраховуючи, робити підсумок. Соня сиділа
коло свого столика, низько схилившись над паперами,
підводила рахунки вистави (Степан Васильченко, II, 1959, 199); Сам
він людина святої вдачі, що не вадило йому підводити
баланси трьох крамниць (Яків Качура, II, 1958, 376).
Підводити (підвести) підсумок (підсумки) див.
підсумок.
7. Переміщати, піднімати що-небудь знизу вгору,
у вище положення. [Круста (підводить кухля):]
Держіть фіали! [Люцій:] Я не п'ю, спасибі (Леся Українка,
II, 1951, 400); Підвів [Пігловський] рушницю, щоб
стусонути найближчого хлібороба, та хтось позаду.. вгатив
його кулачищем у бік (Михайло Стельмах, I, 1962, 440);
//
Переміщаючи з опущеного або звичайного положення,
піднімати чи спрямовувати догори (руку, голову і т. ін.).
Костецький лежить з заплющеними очима. Важке,
переривчасте дихання нерівно підводить його груди (Леонід Первомайський,
Дикий мед, 1963, 316); Старий широколобий вовцюган
лежав у чагарнику.. Сп'янілий від крові і м'яса, звір,
здавалося, посміхався уві сні і важко то підводив, то
опускав черево (Михайло Стельмах, I, 1962, 208); Поставив
[Богдан] свою чарку на стіл і на хвилину похилив голову,
але зараз же підвів її з усміхом (Леся Українка, III, 1952,
586); Олена Пилипівна всім сказала, якщо хто хоче
говорити, хай руку підведе (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 11);
// Виділятися висотою, підноситися чим-небудь,
міститися над чимось; височіти. На північ, важко
розпластавшись широченними корпусами, підводить до неба
чотири димарі теплоелектроцентралі тракторний завод
(Вадим Собко, Любов, 1935, 3); * Образно. Лиман
дністровський виринув з туману, За ним підвів фортецю
Акерман (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 79).
♦ Підводити (підвести) голову див. голова;
Підводити (підвести) голос — те саме, що Підвищувати
(підвищити, підвищувати, підвисити) голос (тон) (див.
підвищувати). — Що я чую? — докоряв він косарям.
— Невже на свого рідного папа голос підводите?
(Леонід Юхвід, Оля, 1959, 75); Підводити очі (погляд, зір
і т. ін.) — те саме, що Підносити (піднести) очі
(погляд, зір і т. ін.) (див. підносити). Нотар підвів
здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і
присунув до нього стільця: — Сідайте! Я вас слухаю
(Петро Панч, В дорозі, 1959, 13); Підводити (підвести) руку
див. рука.
8. Допомагати кому-небудь встати, піднятися.
Підвестись без сторонньої помочі нічого й думать,.. так
що мене Ліля і Марися удвох підводять і зараз
саджають тут же коло кушетки в крісло (Леся Українка, V,
1956, 188); Вона підводить його з землі, садовить біля
себе на скрипучий сніп очерету (Михайло Стельмах, II, 1962,
210);
// Ставити те, що повалене. Робітники ще
розбирали останні барикади, підводили повалені трамваї
(Олесь Гончар, III, 1959, 460);
// Примушувати кого-,
що-небудь встати, піднятися. Стрільці ..здіймали галас,
колошкали вовка, підводили його з лігвища, турили на
мисливців (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 222); Я спав,
знесилений з утоми, І сни мої — як піч були.. Але підвів
мене з соломи глухий удар!.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 401).
9. Споруджувати які-небудь будови; будувати. Немов
хотів він [Дніпро], наш старий, Всю силу показати,
Мов підганяв він нас — мерщій Підводьте мур загати!
(Леонід Первомайський, II, 1958, 247); Ми вмієм працювать, творити,
підводити нові міста (Ростислав Братунь, Вересень, 1945, 5).
Підводити (підвести) з руїн — відновлювати
зруйноване; відбудовувати. Міста з руїн підводимо, Сади
саджаєм людям (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 3).
10. безос., у сполуч. із сл. живіт, черево.
Втягуватися всередину, підбиратися. Підводило кобилі
черево, свербіла шкура під правою пахвою, рясно
вкритою засохлим кізяком (Остап Вишня, I, 1956, 122);
// перен.
Відчувати голод. — Петро Лукич! — гукнув на
Загнибіду крамар. — А що? — Пора, братику [їсти]. Животи
підвело, — мовив він, скривившись (Панас Мирний, III, 1954,
83); [Халява:] Ну й живіт же мені підвело гак,
що, здається, стріскав би й собаку (Марко Кропивницький, V, 1959,
256).