в означеннях
Тлумачення, значення слова «підводитися»:

ПІДВОДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ПІДВЕСТИСЯ, едуся, едешся; мин. ч. підвівся, велася, лося; док.

1. Переміщатися знизу вгору, у вище положення. Він вдарив по кроковці ногою. Вона.. підвелася вгору, і Тимофій перехопив її на льоту (Михайло Стельмах, II, 1962, 38); Я ж бачила, як хмарка та вродилась: вона повстала з гучного потоку туманом білим, парою без барви, і тихо попливла понад водою глибокими ярами далі вгору, поволі підвелась, немов насилу,. і вгору піднялась (Леся Українка, I, 1951, 196);
//  Виходити з опущеного або звичайного положення, повертаючись чи спрямовуючись догори (про голову, руку і т. ін.). Сухі кістляві руки її підводились до темних хмар назустріч вітрові та блискавицям (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 186); Тяжко підвестися Голові пониклій... Думи, наче хмари, — Я до них навиклий (Павло Грабовський, I, 1959, 203); Підвелися сумовиті і вогкі, як вересень, очі, на шиї корови мелодійно обізвався дзвоник (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 24);
//  Віддалятися від горизонту (про небесні світила). З-за лісу підводився ще більше надщерблений місяць (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 206); — Гляньте, хлопці! Сонце підвелося!.. (Володимир Сосюра, I, 1957, 371);
//  Ставати на яке-небудь підвищення. Хома підвівся на підніжку біля перелаза (Михайло Стельмах, I, 1962, 511);  * Образно. — Ярославе Осмомисле, княже! Ти, могутній, високо підвівсь, ти своєю раттю, наче кряжем, від угорських гір загородивсь (Наталя Забіла, У.. світ,. 1960, 171);
//  Іти, їхати в напрямку догори. Він рукою одвів багнет вартового — дав пройти до вагона командирові дивізіону, потім солдагові-саперові, а за ними вже й сам підвівся по східцях у тамбур (Андрій Головко, II, 1957, 532);
//  Бути спрямованим або розташованим знизу догори. Тоненькі дула зенітних гармат підводяться у темне небо (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 213); Земля... знову круто підводилась угору (Михайло Стельмах, II, 1962,. 179);
//  Стояти, виділяючись висотою; підносячись, містячись над чимось; височіти. Обходить він патрулі, де грізно вдалину підводяться форти, де в міста глибині дзвенять і плачуть кулі, і гинуть злидарі з Марселем молодим... (Володимир Сосюра, I, 1957, 287); Могутні дерева підводились високо над лісом (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 696); Підвівсь над Дунаєм Із бронзи й граніту Живий у пориві Великий Ілліч (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 163).

2. Приймати стояче положення, вставати, виходячи з сидячого, лежачого, зігнутого і т. ін. положення. — То ти не хоч, питаю?.. — Де вже його, пане, не хотіти? Ваша воля — ваша й сила! — покірно одказав Федір, підводячись з землі (Панас Мирний, IV, 1955, 224); Синявін поволі підводився з стільця, важко спершись обома руками на стіл (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 30); [Голоси:] Вставай, гладка, копиці не розтовкуй. — Ой, рятуйте, не підведуся (Степан Васильченко, III, 1960, 136); Почувши своє ім'я, Вова немов прокинувся, рвучко підвівся на ноги (Олександр Копиленко, Дуже добре, 1937, 45); Сакій випустив з рук валізу. Хотів підняти її, нахилився — й не зміг підвестися, сів на призьбі (Іван Ле, Історія радості, 1947, 131);
//  Змінювати лежаче положення на сидяче, напівсидяче і т. ін. Нога вже не так болить, як перше, і Дмитрик може підвестись на постелі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135); Без усякої сторонньої допомоги він ще легенько підвівся, сів і оглядівся навколо (Олександр Довженко, I, 1958, 66); «Де я?» — запитав незнайомий німецькою мовою, підводячись на лікоть (Юрій Яновський, II, 1958, 54); Невідомий підвівся навколішки (Олесь Донченко, II, 1956, 72);
//  Тягтися вгору, стаючи навшпиньки і т. ін. Литка закрутив ганчірку і, підвівшись навшпиньки, заткнув її під товсту солом'яну стріху (Григорій Епік, Тв., 1958, 254); Вискочив і Нещадименко на високу могилу і, підвівшись на стременах, завмер, вдивляючись у далечінь (Олександр Довженко, I, 1958, 132);
//  Видужуючи, починати ходити. Вона мовчала, поки Мотря недугувала, а як Мотря підвелася, породивши на масниці сина Карпа, — Оришка пішла знову у двір правити провіанту (Панас Мирний, IV, 1955, 210);  * У порівняннях. Низенька, у своїй чорній кофті, вона здалася Тамарі такою нещасною і кволою, ніби підвелася тільки-но після тяжкої хвороби (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 35);
//  перен. Вставати, прокидатися зі сну. Хто рано підводиться, за тим діло водиться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 82); Раз Нимидорі приснилось.. Микола жне поперед неї, а вона поспішає за ним, та ніяк не дожене його. Коли підведеться вона, аж надворі вже день (Нечуй-Левицький, II, 1956, 245);
//  перен. Ставати знову живим; воскресати. Якби з жаги тієї Хоч раз в житті підводились мерці, Уже б давно в твоїй руці Струмила кров би В унісон з моєю (Любов Забашта, Вибр., 1958, 29); Із дівчатами в ніч заспівають [трактористи] такої, Що від степу до моря врожай потече; З чебрецевих могил підведуться герої — Стануть з юністю вірно плече у плече (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 10);
//  перен. Повставати проти гніту. Підводжусь я, і визвольний мій клич Почує брат, великий люд Росії, І він мені на поміч поспішить (Микола Бажан, Вибр., 1940, 155); Підвівся — хто зроду коритись не звик, Розігнуту випростав спину Володар життя — трудівник, робітник! Це він врятував Україну (Валентин Бичко, Сійся, 1959, 46).
Підводитися (підвестися) з ліжка див. ліжко.

3. перен. Збільшуватись у рості, виростати (про рослини). Трава підводиться, п'янюча і густа, І йдуть дорогою замислені дівчата (Микола Терещенко, Поезії, 1950, 23); Там, в приморських степах, підвелися сади, Цього літа уперше дарують плоди (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 120);
//  Поставати, з'являтися, виростати в результаті будування. Подивись тепер довкола, Як Донеччина зроста: Тут — встають завод і школа, Там — підводяться міста (Микола Упеник, Про Донбас, 1950, 34); Нові будинки підвелись, літак летить над ними, — в Сибіру, де були колись лиш хащі несходимі (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 108);
//  З'являтися, поставати перед очима або в уяві. В гудках, в димах, у клекоті Донбас Підводився наліво і направо (Любомир Дмитерко, Вірші.., 1949, 257); Із-за гори підвелася бузкова смуга сумівського лісу. Вона тяглася аж до обрію (Петро Панч, В дорозі, 1959, 36); Хрещатик підвівся в уяві, Починаючи наново вік (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 8);
//  Ставати виразнішим, поширюватись відносно чого-небудь, за рахунок чогось. Ніч півколом западала на заході, а з сходу підводився м'якорожевий відблиск світання (Григорій Епік, Тв., 1958, 30); Зоря ранкова, наче стяг, Підводилася з пітьми... (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 138);
//  Підійматися вгору, над чим-небудь. Тільки найбільші зорі можна помітити в жовтій заграві, що підводилась над містом, мов гігантська вогненна парасоль (Микола Руденко, Останця шабля, 1959, 313);
//  Починатися, наставати (про періоди, частини доби). Коли за чужими садами підвівся вечір, вона довше вдивлялася в його глибину (Михайло Стельмах, I, 1962, 157);
//  Збуджуючись, наростати, підійматися (про почуття). Відійшовши від Устини, Стадницький відчув, як в душі почав підводитись гнів проти цієї мужички (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 408).

4. Пас. до підводити. Підсумки підводяться не для того, щоб зупинитися на них (Максим Рильський, IX, 1962, 182);  * Образно. В моїй артілі день підвівся Веселим дзвоном коваля (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 113).
Підводитися (підвестися) з руїн — ставати відбудованим; відбудовуватися. — У красі небаченій і силі ти [Севастополь] підвівся гордо із руїн (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 226); Плинуть хмарки, наче білі пави, Над старими площами Варшави, Що з кривавих підвелась руїн Величчю неподоланих стін (Максим Рильський, III, 1961, 271).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 409.

Коментарі (0)