ПІДВОРІ́ТТЯ, я, сер.
1. Проміжок між воротами й землею. З підворіття загарчав на неї великий пес, але дівчинка, не спиняючись, махнула рукою (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 58); * Образно. Українські буржуазні націоналісти з імперіалістичного підворіття ще й досі марять про стару Україну з її відсталим сільським господарством (Комуніст України, 9, 1967, 19).
2. Отвір для проїзду або проходу в двір (звичайно в кількаповерховому будинку). Міклош спинив машину, вислизнув на тротуар і підбіг до низького і напівтемного, схожого на тунель підворіття (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 95); Вона круто завернула під важке склепіння старого підворіття і спинилася в одному із .. нічим не примітних дворів (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 33).