ПІДВОЗИТИ, ожу, озиш, недок., ПІДВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. підвіз, везла, ло; док., перех.
1. Везти,
довозити до певного місця, пункту яким-небудь транспортом
когось, щось. Стікає лойова свічка, надворі починає
сіріти, і до будинку пара рисаків підвозить сани з
паном (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 50); — Я велів, щоб
підвезли тебе до станції, Марійко; підвода, мабуть, уже
готова (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 141); — До «Червоного
Жовтня» йду.. — Сидорчук хитнув головою: —
Далеченько... Може, підвезти б тебе (Семен Журахович, Дорога.., 1948,
64);
// Доставляти, привозити який-небудь вантаж до
якогось місця, пункту. Запропонував [Пєшков]
заховати хлопця в машині, що підвозить продукти
(Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 37);
// Везти кого-небудь
якийсь час, попутно. Часом добрий чоловік лучався
і підвозив її, а більш того, що йшла (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 458); — Сідай, Романе, підвезу! — порівнявшись,
гукнула з саней закутана в кожух по самий ніс Орина
Окунь (Михайло Стельмах, I, 1962, 131);
// із запереч. не. Не
мати сили, не спромогтися везти кого-, що-небудь.
— Кожного разу, як у Харків їдеш, такого «сидора»
шнуруєш, що конякою не підвезеш. А вивчишся, то
яка нам з того користь буде? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 42).
2. Доставляти, додаючи до привезеного. На станції цілі кучугури навалено їх [буряків], і ще підвозять, скидають (Андрій Головко, II, 1957, 7).
3. тільки док., неперех., безос., кому, розм. Те саме,
що повезти 2. — Та що ти кажеш?.. Як тобі підвезло!
(Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 144).
♦ Підвезти візка див. візок.