в означеннях
Тлумачення, значення слова «підйом»:

ПІДЙО́М, у, чол.

1. Дія за значенням підняти, піднімати, підіймати і піднятися, підніматися, підійматися. [2-й моряк:] Офіцери не з'явились на підйом прапора (Олександр Корнійчук, I, 1955, 43); Вона часто прокидалася, і кожен її підйом починався з протяжного оклику: — Ма-а-мо! (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 49); З риском для життя здійснювалися підйоми на гірські вершини по льодовиках, снігових і скелястих гребенях (Видатні геогр. відкр.., 1955, 25); Простота й виразність інтонаційних зворотів, строга пропорційність мелодичних фраз, логічність підйомів і спадів у мелодичній лінії — все це свідчить про високу художню цінність багатьох народних пісень на слова Т. Шевченка (Народна творчість та етнографія, 1, 1961, 54).

2. Ділянка дороги, що веде вгору. Під горою стало так тихо, що було чути, як.. десь буксують на крутих підйомах грузовики (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 281).

3. Швидкий ріст, піднесення, інтенсивний розвиток чого-небудь. Література української соціалістичної нації нині на великому підйомі (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 40).

4. Верхня частина стопи від пальців до щиколотки. Юрій згадував її всю від гладенької зачіски до високого підйому мускулистої ноги (Вадим Собко, Граніт, 1937, 38); Ліва нога невисоко піднімається вперед, коліно вільне, підйом витягнутий, але не напружений (Збірник українських народних танців, 1957, 61);
//  Частина взуття, що її облягає. — Хіба так ш'ється чобіт? Я швець на все село; так я вже знаю, що халява ось як бува.., от і в підборах брехня; та й підйом не так... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20).

5. Певний сигнал до пробудження від сну, підняття або до відправлення в похід. Він тішився своєю владою над студентами, своїм правом вдиратися на світанні до них у намети і витрясати з інтелектуалістів їхній ранковий сон: — Ану, підйом! Підйом! Годі ніжитись! (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 64); Хитались пожари на дальнім кургані, Ясніли дощі, на пожарі багряні, І грали підйом сурмачі (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 113).

6. Пристрій, деталь і т. ін., пристосовані для піднімання чого-небудь. На неї [раму] ставили якісь підйоми, коліщата, наділи котки (Олесь Донченко, VI, 1957, 401); Передня ліва частина рами жатки підвішена до молотарки за допомогою рейки підйому (Зернові комбайни, 1957, 47); Кісткова система у сполученні з м'язовою системою утворює органи руху людини, при цьому кістки є підйомами, що ними діють за допомогою прикріплених до них м'язів (Шкільна гігієна, 1954, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 431.

Коментарі (0)