в означеннях
Тлумачення, значення слова «пігнати»:

ПІГНАТИ, пожену, поженеш, док., діал.

1. перех. Погнати. — Чому вони його до школи не давали? — подумав собі Гриць і пігнав гуси на толоку (Іван Франко, II, 1950, 61); Один присяжний лишився при худобі, а другий пігнав Петра наперед себе (Лесь Мартович, Тв., 1954, 177);
//  Загнати. На те працював [Івоніка] ціле своє життя, гріб, згортав кожду грудочку землі, на те, щоб відтак один другого пігнав у ту землю (Ольга Кобилянська, II, 1956, 200).

2. неперех. Погнатися. Демко не сказав нічого, але схилився і, мов лис, пігнав межею за Петріями (Іван Франко, V, 1951, 45); Сиві, чорні хмари збилися в густі клуби.. Заздрів то збиточний вітер, пігнав за ними легким посвистом і розбивав на кусні чорні боввани (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 164);
//  Швидко піти або побігти. Все [військо] гуртом пізнало до керниці (Ольга Кобилянська, II, 1956, 150); Довго Яким решетився, кричав, аж охрип. Замітив укінці, що ніхто його не слухає, пігнав додому (Степан Ковалів, Тв., 1958, 77).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 390.

Коментарі (0)